Діоксин для Львова




Львівська газета  П'ятниця, 26 вересня, 2008 року, № 141 (449)

Нещодавно Львівська міська рада затвердила нову схему теплопостачання міста, в якій запропоновано зведення навколо Львова котелень, де, крім вугілля, спалюватимуть побутові відходи. Екологи вважають імовірну реалізацію таких намірів надзвичайно небезпечною, насамперед – для здоров'я львів'ян.

До яких негативних наслідків може призвести поява таких котелень? На це запитання ми попросили відповісти Дмитра Скрильнікова, голову громадської організації "Бюро екологічних розслідувань". Далі...

Переглянути документ:


Львів накриє діоксинами

Здавалося б, таке доленосне рішення, як будівництво в місті сміттєспалювального заводу і затвердження такого рішення на сесії міської ради не мало б залишитися непоміченим для екологів і громади міста. Однак 11 вересня на сесії міської ради депутати більшістю голосів вирішили: сміттєспалювальному заводу в місті бути... проте ніхто з захисників довкілля, представників преси чи депутатів із природоохоронних комісій і словом не обмовився.

Секрет успіху простий: основне — обмежити вживання фрази „сміттєспалювальний завод", а вдатися до більш поетичних і милозвучних фраз, на кшталт „енергокомплекс із переробки ТПВ" і „розв'язання проблеми комунальної енергетики та санітарної проблеми, пов'язаної зі складуванням на міському сміттєзвалищі ТПВ", а також сховати рішення про будівництво сміттєспалювального заводу там, де його ніхто з захисників природи не шукатиме — у схему теплопостачання.

Якби назвати щось „ концепція поводження з твердими побутовими відходами" — галасу б не уникнути! Бо сміття, зрозуміло, — справа брудна, і це доводять перипетії кількох останніх років із грибовицьким сміттєзвалищем. Якщо ж ідею побудови сміттєспалювального заводу вкласти в „Схему теплопостачання міста"... Коли надворі — аномально зимний вересень, без упину ллють дощі, слово „теплопостачання" просто приречене на умиротворене та позитивне сприйняття, бо натякає на „тепло" якого нині, до слова, львів'янам так бракує в їх оселях (не опалюють навіть Львівський тубдиспансер!). Дивно, що втратили пильність нині не лише пересічні львів'яни, але і люди, чиї посадові обов'язки мали б спонукати більш пильно та прискіпливо ставитися до документів і схем навіть із найсолодшими назвами...

„З метою оптимального вирішення проблеми охорони навколишнього середовища (! - авт.) і здоров'я населення міста і передмістя Львова, а також економічної ефективності та раціонального використання земельних ресурсів пропонується будівництво на території ТЦ „Північна" ЛМКП „Львівтеплоенерго" (ТЕЦ-2) енергокомплексу по переробці ТПВ. Основне призначення енергокомплексу полягає в знезараженні і утилізації ТПВ, по кінцевій меті метод є ліквідаційно-утилізаційним, за технічним принципом метод є термічним", — стверджує пояснювальна записка до схеми теплопостачання міста. Ти ба, яке солодке та красномовне означення сміттєспалювального заводу. Дивно однак, адже, керівництво нашого міста вже декларувало в програмних документах і „солодких обіцянках-цяцянках" відмову від ідеї сміттєспалювання. Львів'янам навіть обіцяли завод із сортування та переробки сміття на вторинну сировину — екологічно безпечний і прогресивний метод. Але нащо нам прогресивні технології, коли Львів — місто древнє?

„Наразі виглядає на те, що певним зацікавленим особам не вдалося запровадити ідею сміттєспалювання через програми з менеджменту поводження з твердими побутовими відходами, тож з'явилася спроба протягнути цю ідею через схему теплопостачання. В цьому документі під словами „екологічне паливо" та „сміттєпереробний комплекс, де будуть використовувати альтернативне паливо", нам пропонують побудувати банальний сміттєспалювальний завод", — переконаний керівник „Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков. За словами еколога, така „маніпуляція термінами — не винахід львівських спритників. „Віднедавна слово „альтернативне паливо" використовують власники заводів, аби уникнути протестів громадськості. Львів може стати заручником економічних інтересів тих, хто лобіює в місті побудову екологічно небезпечного заводу", — стверджує пан Скрильніков.

За словами керівника екологіч ної громадської організації „Бюро екологічних розслідувань" така схема вже була з Миколаївським цементним заводом, де під виглядом „альтернативного палива" та економії газу планували спалювати шини та відходи пластмаси: „На заводі постійно переконували про те, що технологія спалювання є абсолютно безпечною, і що відхід від цієї технології неможливий. Але нещодавно з'ясувалося, що цей завод екологічна інспекція оштрафувала на 69 тис. грн за те, що він працював із відключеними електрофільтрами". Натомість славне місто Львів піде ще далі. В нас спалюватимуть не лише сміття, але і ... практично все, що горить. Як гласить „схема теплопостачання": „Одним із основних заходів із оптимізації системи теплопостачання є серед іншого „впровадження нетрадиційних джерел енергії шляхом побудови на території ТЦ „Північна" енергетичного сміттєпереробного комплексу для переробки твердих побутових відходів (ТПВ) м. Львова, шламів очисних споруд МКП „Львівводоканал", торфу, відходів деревини та інших горючих матеріалів, в тому числі сезонного характеру".

„Львів просто може накрити діоксинами та важкими металами. В Україні сміття до спалювання абсолютно не підготовлене, адже окрім калорійних елементів, воно містить і токсичні елементи, ос кільки в нас відсутня система збору таких відходів, як лаки, фарби, побутова техніка, люмінесцентні лампи. А отже, це все потрапить спочатку в піч, а згодом — у повітря, таким чином, ми просто перенесемо сміттєзвалище в небо і будемо тим дихати. Нещодавно ми чули про сумний досвід італійців, які змушені були закрити близько 30 заводів із виробництва сиру через вміст в молокопродуктах діоксинів. Це попри те, що в Європі існує жорстка система контролю за вмістом у відхідних газах важких металів і діоксинів, які у нас наразі не контролюють. Те саме з мулом очисних споруд. У багатьох західних країнах законними і не зовсім законними методами намагаються вивезти мул із очисних споруд у країни третього світу, адже в ньому чимало токсичних речовин. У нас ситуація зі стічними водами іще трагічніша, адже багато дрібних підприємств незаконно скидають туди свої токсичні стоки. Якщо осад із очисних споруд спалювати, вся таблиця Мендєлєєва також може опинитися в львівському повітрі", — переконує Дмитро Скрильніков і оптимістично додав: „Хоча, всі такі програми мають проходити процес громадського обговорення та екологічну експертизу, тому сподіваюся, що „Схема теплопостачання" буде предметом розгляду і компетентних органів і громадськості".

Наталя ГОРБАНЬ, "Ратуша" 25 вересня 2008

Схема теплопостачання м. Львова